Вартовий здоров'я

Вранці в палату заходить лікар.

-Добрий ранок! – Бадьоро вітається Ігор Михайлович.

Хворі оживають. У палаті нас дев'ятеро. Дев'ятий – маленький Ромчик. Його привезли в лікарню декілька днів тому. Хлопчик – важко хворий. Лікар схиляється над ним. Я спостерігаю за доктором. Він уважно оглядає хворого. У його очах спалахують іскри радості. Значить хлопчику стало краще.

Ігор Михайлович йде від ліжка до ліжка. Для кожного з нас у нього знаходяться теплі, ласкаві, бадьорі слова.

-С правим оком у вас вже значно краще, - а ліве ще небагато полікуємо, - говорить він діду Ощипко.

- А ти, Вася, молодець! – радіє Ігор Михайлович, зупинившись біля крайнього ліжка, де лежав білявий школяр.

- Через два дні підеш вже в школу.

Ігор Михайлович Іванов вже другий рік очолює очне відділення районної лікарні. Досвідчений лікар, прекрасний фахівець, хороший товариш і чуйна людина, він за короткий час зумів організувати роботу  свого відділення. Не невеликий, але дружний персонал цього відділення, санітарки, медсестри, такі ж, як і їх керівник – уважні, відповідальні, чуйні. Девіз їх нелегкої роботи: «Життя і здоров'я людини – головне!»

Мою увагу звертає на себе маленький зошит. Записи, записи, записи… Їх залишили вдячні люди, які знаходилися тут, в лікарні. Ось один з них: «Лікар своєю роботою дає людям найцінніше –  здоров'я, і навіть – життя. Бажаю Вам, Ігор Михайлович, наснаги і успіхів у вашій благородній справі» - пише Марковський з села Потічек Снятінського району, якому доктор Іванов повернув зір. Таких хвилюючих записів в зошиті десятки, сотні.

Якось запитали Ігоря Михайловича:

- Невже у Вас, дорогий доктор, такий довгий робочий день? І ранком, і вечором Ви завжди в лікарні. А після обіду ще і в поліклініці хворих приймаєте. Коли ж Ви відпочиваєте?..

Ігор Михайлович посміхнувся:

- Ви хочете бути здоровими? І я – теж. У роботі і відпочиваю.

У цих простих словах – весь Ігор Михайлович.

Проходять дні, тижні. Люди, які ще недавно лежали на лікарняному ліжку, повертаються до улюбленої роботи, до життя. Для них знову ясно світить сонце, радують зір зелень полів і блакить неба. Мої сусіди по палаті вже виїхали додому. На колгоспних полях упевнено водить свій трактор механізатор Микола Шляхтич, за кермом автомашини сидить водій Микола Гардаш, зводить нові будинки маляр Іванішин.

Покидаю лікарню і я. Здоровий, веселий, щасливий. Міцно тисну руку Ігоря Михайловича – надійного вартового здоров'я людей, Лікаря, Товариша, Людини.

І. Онуцкий, вчитель.

Місто Городенка.

«Колгоспник Придністров'я». 12 Травня 1966 року.