Надднепрянская правда. 18 марта 1989 года.

Медицина для нас. Дорогу – новаторам

(фрагмент статьи)

Перестройка медицины. Актуальнейший вопрос. Каким путём она будет осуществляться, как будет развиваться, а главное какими темпами?

Сегодня мы говорим о несоответствии советской охраны здоровья мировому уровню. Нет соответствующего инструментария, хорошей аппаратуры, остаётся высокой смертность среди детей и низкой продолжительность жизни взрослых. Необходим рывок вперед.

Что мешает в медицине? Что следует сделать, чтобы Херсонщина не была зоной неблагоприятствования для врачебной рационализаторской мысли? На эти и другие вопросы мы попросили ответить херсонских врачей-изобретателей И.М. Иванова, М.Д.Хамелиса, В.К.Манюту.

Игорь Михайлович Иванов, врач-окулист, кандидат медицинских наук. Общий стаж в медицине 26 лет. Игорь Михайлович автор десяти рацпредложений. Одно изобретение (прибор, который не имеет аналогов в мире) было удостоен первой премии на выставке изобретений и рационализаторских предложений медиков области.

«Прогресс в медицине, - говорит Игорь Михайлович, - предполагает не только улучшение качества лечения больных, но и создание условий для плодотворной работы врачей, неустанного совершенствования профессионального мастерства. Сегодня все мы знаем: как мы жили раньше, дальше нельзя. Однако, что скрывать: денег на латание всех дыр сразу нам никто не даст. Было бы наивно на это надеться. Но есть неисчерпаемый источник улучшения качества лечения и диагностики – это рационализаторство и изобретательство. По-моему, эта истина очевидна и бесспорна. Однако, многие у нас почему-то закрывают на неё глаза. С медицинских начальников, больших и малых, спрашивают за всё: за койко-места, продолжительность пребывания больного в стационаре, количество выздоровевших… только не за то, что нового внесено в процесс исцеления. Более того, создается впечатление, что рационализаторская деятельность никому не нужна: её не удостаивают наградами, не стимулируют и вообще не обращают на неё внимания. До сих пор всё держалось и держится на энтузиазме… Хотя мне совершенно непонятно, как врач может практиковать двадцать или тридцать лет, и не внести что-то своё в методику лечения, в диагностический процесс, не определить наиболее эффективную комбинацию существующих препаратов. Уварен, что современный врач и пассивное отношение к новаторству – понятия взаимоисключающие.

В плане интеллектуального творчества должна быть требовательность: сначала главных врачей к своим подчинённым, потом вышестоящих инстанций к главным врачам и так далее. При оценке работы лечебных учреждений следует учесть качество и количество поданных там предложений, а промышленные предприятия следует отмечать за помощь медикам при изготовлении опытных образцов.

Медицина для нас. Дорогу – новаторам

(фрагмент статті)

Перебудова медицини. Актуальне питання. Яким чином вона здійснюватиметься, як розвиватимеся, а головне якими темпами?

Сьогодні ми говоримо про невідповідність радянської охорони здоров'я світовому рівню. Немає відповідного інструментарію, хорошої апаратури, залишається високою смертність серед дітей і низкою тривалість життя дорослих. Необхідний ривок вперед.

Що заважає в медицині? Що слід зробити, щоб Херсон не був зоною несприяння для лікарської раціоналізаторської думки? На ці та інші питання ми попрохали відповісти херсонських лікарів-винахідників И.М. Іванова, М.Д.Хамеліса, В.К.Манюту.

Ігор Михайлович Іванов, лікар-окуліст, кандидат медичних наук. Загальний стаж в медицині 26 років. Ігор Михайлович автор десяти рацпропозицій. Один винахід (прилад - діслоциметр, який не має аналогів в світі) був удостоєний першої премії на виставці винаходів і раціоналізаторських пропозицій медиків області.

«Прогрес в медицині, - говорить Ігор Михайлович, - припускає не тільки поліпшення якості лікування хворих, але і створення умов для плідної роботи лікарів, невпинного вдосконалення професійної майстерності. Сьогодні всі ми знаємо: як ми жили раніше, далі не можна. Проте, що приховувати: грошей на латання всіх дір відразу нам ніхто не дасть. Було б необачно на це надиятися. Але є невичерпне джерело поліпшення якості лікування і діагностики – це раціоналізація і винахідництво. Здається, ця істина очевидна і безперечна. Проте, багато хто у нас чомусь закриває на неї очі. З медичних начальників, великих і малих, питають за все: за койко-місця, тривалість перебування хворого в стаціонарі, кількість видужалих… тільки не за те, що нового внесено в процес зцілення. Більш того, створюється враження, що раціоналізаторська діяльність нікому не потрібна: ії не удостоюють нагородами, не стимулюють і взагалі не звертають на неї уваги. Дотепер все трималося і тримається на ентузіазмі… Хоча мені зовсім незрозуміло, як лікар може практикувати двадцять або тридцять років, і не внести щось своє в методику лікування, в діагностичний процес, не визначити найефективнішу комбінацію існуючих препаратів. Впевнений, що сучасний лікар і пасивне відношення до новаторства – поняття взаємовиключні.

У плані інтелектуальної творчості повинна бути вимогливість: спочатку головних лікарів до своїх підлеглих, потім вишестоящих інстанцій до головних лікарів і так далі. При оцінці роботи лікувальних установ слід врахувати якість і кількість поданих там пропозицій, а промислові підприємства слід відзначати за допомогу медикам при виготовленні дослідних зразків.

Надднепрянськая правда. 18 березня 1989 року.